У Великій Британії, Франції та Німеччині ви не знайдете село, де немає власного затишного пабу, кафе або трактиру, яким часто сотні років. Але у Швеції вам дуже пощастить, якщо знайдете хоча б піцерію. Чому в сільській місцевості Швеції майже немає місць, де можна поїсти і вже точно немає місць, де можна випити?
Частково цьому виною зарегульованість шведського суспільства і пуританство шведів, але здебільшого все зводиться до географії та економіки. Адже історично більша частина Швеції була занадто малонаселеною і занадто бідною, щоб утримувати процвітаючі готелі з пабами або корчмами.
За словами Річарда Телльстрема (Richard Tellström), історика кулінарії зі Стокгольмського університету, заїжджим дворам (gästgivaregård), які вперше влаштовували по всій Швеції за наказом короля Еріка XIV ще 1561 року, було заборонено подавати алкоголь місцевим жителям. Оскільки заїжджі двори будувалися під патронажем короля з інтервалом у 16 кілометрів уздовж усіх основних доріг Швеції, то вони працювали суворо за встановленими правилами, і тому ніколи не ставали центрами тяжіння для місцевої громади, як це відбувалося у Великій Британії, Німеччині або Франції.
"Не можна сказати, що місцевим жителям ніде було випити у шведських селах. У будь-якому селі було багато нелегальних барів. Багато жінок, особливо вдови, відкривали нелегальні бари, щоб заробити. Вони варили алкоголь удома, і сусіди приходили, і купували спиртні напої та пиво. Усе було по-простому. Люди випивали просто на кухні", - розповідає Річард Телльстрем.
Примітно, що лютеранським церквам також дозволили продавати алкоголь, щоб допомогти місцевому пастору утримувати себе.
"У 1600-х роках у нас навіть були церковні бари у Швеції, але не в самій церкві, а за її межами, тож вікарій міг трохи підзаробити на продажі алкоголю до і після недільної меси", - каже Телльстрем.
Але жоден із цих закладів не залишив такого сліду в житті сіл, як історичні паби, кафе і трактири в інших частинах Європи.
"Усі ці заклади просто з часом зникли, оскільки були незаконними", - пояснює Телльстрем.
Що стосується заїжджих дворів, то більшість із них зникла з будівництвом залізниць. Лише в найпівденнішому графстві Швеції, Сконе, деякі з них стали сільськими трактирами.
